У психічному розвитку процес організації досвіду пов’язаний, зокрема, з освоєнням форми через сенсомоторну взаємодію дитини з об’єктним середовищем на ранніх етапах онтогенезу.
Через дії з різними матеріалами, через утримання об’єкта та співвіднесення частин і цілого, поступово формуються уявлення про межі, сталість та структурованість досвіду, що є підґрунтям для розвитку інтегрованого відчуття «Я».
У дорослому віці в умовах хронічного стресу, емоційного перевантаження або травматичного досвіду можливе порушення внутрішньої організованості психічних процесів, що проявляється у відчутті фрагментованості, втраті суб’єктивної цілісності та труднощах у регуляції станів.
Лялькотерапія як форма-орієнтована арт-терапевтична практика створює умови для актуалізації ранніх способів організації досвіду через сенсомоторну діяльність. У безпечному терапевтичному просторі цей процес може набувати форми функціональної регресії, що має відновлювальний потенціал.
У процесі створення ляльки взаємодія з матеріалом (тканина, нитки, формування об’єму) сприяє відновленню відчуття меж, цілісності та структурованості. Тут важливим є не лише кінцевий результат, а й динаміка формотворення, утримання форми, регуляція напруги, співвідношення пластичності та стабільності.
Через зовнішнє формотворення відбувається поступове упорядкування внутрішнього досвіду, що може супроводжуватися зниженням емоційної дезорганізації, підвищенням рівня саморегуляції та посиленням відчуття суб’єктності.
Саме цей процес, процес поступового повернення форми, цілісності та внутрішньої опори, покладено в основу онлайн-програми «Лялькотерапія внутрішнього балансу».
Рекомендуемые
